«МІСТИЧНІ КАРПАТИ: НЕПЕРЕВЕРШЕНО-ДРАЙВОВІ ДРАГОБРАТ І ПІПІВАН або ВУХАТИЙ КАМІНЬ»

Вау!-захоплено кричатиме вся група, бо тільки тут неосяжна краса заставляє крутися вашу голову, як сова, на 360 градусів, щоб не пропустити жодної крапельки дивовижного гірського світу. А може й від того, що кожен камінчик, камінь чи камінець підкидатиме у транспорті до даху, а «доларові повороти», як американські гірки, вибиватимуть рівновагу з під п’ятої точки. Вже весело! Без позитиву, без бажання в гори не вирушайте. Хто буде  тягнути Вас на своїх плечах? Гірська пригода розпочалася тільки ми щойно пересіли у спецтранспорт-надійний, всепрохідний, а головне-безпечний. Перша наша зупинка біля височенної складчастої стіни, яка іменується СКЕЛЕЮ ВІРНОСТІ. Гуцули в ревності справжні терористи, бо перевіряли своїх коханих, йдучи на весняно-літній період в гори випасати худобу, в жорстокий спосіб. Як саме? Скидали із скелі. Якщо повезло вижити-жінка була безмежно вірна, якщо ні-значить крутила шури-мури з чужим любасом. Легенда чи правда? Звісно, правда. Та якщо б гуцул, повернувшись з полонини, попив водички з ДЖЕРЕЛА ПРОЩЕННЯ  то й жінка була би жива, стіл для коханого накрила, а вночі приголубила, по голівці погладила. Поп’ємо тої цілющої води і ми, абись те були добрими, хоч до рани прикладай.

Дуже рекомендуємо пересісти на підйомники, щоб помилуватися урочищем біля гори Стіг-тут народився Драгобрат, як гірський курорт. Влітку і взимку, навесні і восени ЙОГО краса дивує, вражає і надихає. Ген над головою пропливатимуть білі перини хмар, під ногами яскравими фарбами виблискують на сонці шпилясті дахи відпочинкових комплексів, пасуться корови, баламкаючи дзвоником, довжелезно-широченний трав’яний коврик м’яко вистелив схили…Якщо фоткаєте усю цю красу- не впустіть з рук телефон, бо не знайдемо.  «Драгобрате!-дорогий брате, вже зараз потаємною частинкою своєї душі розумію, що стаєш ти для мене  близьким і рідним.»-така думка зароджується у Вас в голові. Вгадали? А до родичів – приїжджають в гості, повертаються рано чи пізно.

Попереду ще великий шмат дороги, тому хтось добре придумав, облаштувавши на верху колибу. Звісно, не без вигоди собі, але і для добра туристів. Буваючи в будь-якому регіоні нашої країни, чи то у інших землях, завжди пробуйте місцеву кухню. Гуцули дуже смачно готують! Бануш, грибна юшка, бограч, палагінти з різними начинками, кремзлики по-гуцульськи,  росівниця, киселиця, гуцульський борщ з білим буряком…-вибирайте до смаку. Наливочка для хоробрості і щоб не залягло!

Набралися життєвої сили у колибі і гайда Свидовецьким хребтом! Та не пішки, їдемо! Зупинемося  милуватися і вчимося розрізняти Велику Близницю і Малу Близницю, які дуже схожі між собою. Бо на північ від меншої вершини красується Драгобрат. Провідники, які  ведуть маршрутом із села Кваси кажуть, що Близниць є три, повторюючи нам, щоб не забули: «так, так-три!» Близниця розташована в Свидовецькому заповідному масиві – природоохоронній території, що є частиною Карпатського біосферного заповідника. Тут же, на вершинах, знаходиться ботанічна пам’ятка природи, яка називається “Скелі Близниці”. Якщо підкорите Близницю, то з її вершини відкривається неймовірний краєвид на Чорногірський  масив- гори Говерла і Петрос, здається дуже близько. Хочете побачити квітку едельвейс, яка росте високо в горах, підкоряйте Близницю. Маємо розповісти про ще одну унікальну  диковинку: Близниця і Стіг з’єднані між собою природною перемичкою. Кажуть, що Стуг (так називають вершину місцеві мешканці) однією ногою стоїть у Румунії, бо південна частина гори знаходиться за кордоном. Ще два близнюки- гори Жандарми оберігають спокій Карпати, на крутих схилах яких сніг лежить аж до кінця травня. Навчимо робити фотки в обіймах гір, тим більше загадати найзаповітніше бажання маємо між одноіменними горам, бо впевнені-воно здійсниться.

У їхню дзеркальну поверхню заглядає небо і сонце, місяць і зорі,  любуючись своєю красою з висоти .Довго милуюються ними туристи, дивуються, як на такій висоті втримують свої берегові кордони і глибину, звідки наповнюються кришталево-чистою водою. Ворожеска-бо «Вороже» та й ще глибоке, глибина озера подекуди сягає 4.5 метрів. Ніколи не пірнайте з розгону у нього. На дні де-не-де лежать валуни, та й вода тут влітку не прогрівається вище 12 градусів тепла. Ось, що можна зробити- приїхати з палатками, розкинути наметове містечко, якщо ви з друзями і насолоджуватися відпочинком у дружній компанії серед мальовничої природи.

У кінці нашого маршруту на висоті 1577 м.н.р.м. зустрічатиме нас Герешаска, а може Догяска?-бо знаходиться озеро біля підніжжя одноіменної гори. Воно  мілке,1,2 метра, і теж непривітно холодне. Та хіба це спинить сміливців? Спробувати і відчути його на дотик люблять мужчини, вихваляючись натренованим торсом. Площа більша гектара дозволяє плавати по водній гладі навіть каноє. Розказуємо те, що бачили! Довкола озера велика відпочинкова зона: сиди ,споглядай, милуйся! У сезон чорниць можете назбирати тут повне відро карпатської вітамінної ягоди. Наперед не хочемо переповідати історії і легенди пов’язані з озерами. А вони про кохання, любощі і переплетені долі.

Тут, біля Герешаски, наш провідник Іван разом з дружиною приготують нам смачнющий бограч, якщо не пошкодуєте коштів віддячити. На живому вогні, у чавунному казані, із м’яса баранчика, що випасався на Карпатських еко-травах. А із солоденького- фірмовий домашній сирник! Мм!-пальчики оближемо.

Стартуватимемо від Дземброні, через полонину Смотрич, по при Вухатий Камінь. Дорога то вестиме Вас стрімко вгору, то пошкодує і виведе на рівнину, то захоче привабити  водоспадом чи сховати від спеки, прикриваючи лісом. Подекуди накидає каміння: а ні перейти, а  трішки далі виведе на квітучі коври червоної рути. Безмежно-красиво на всебіч, велично, захоплююче, чарівно, звабливо, неперевершено! Так може творити лише Всевишній на нашій Землі, щоб ми могли знаходити час для насолоди, вміння дивуватися і наповнюватися внутрішньою гармонією і красою світу. Хіба не за цим ми відправляємося так високо?…Аби бути високими у помислах і вчинках, справжніми як гори, які нагадують подорожньому на шляху до них-що крім життєвого шляху є довкола Вас те, чим можна насолоджуватися.

Якщо у групи намір не витрачати багато сил і насолоджуватися, крокуючи розміреним кроком, можемо піднятися тільки до Вухатого Каменя. Робимо неймовірні фото і повертаємося. Ми завжди йдемо туристам назустріч і складаємо індивідуальні маршрути

Йдемо до вершини, яка співає на вітрі-«по-пі-ваннн», тому і назву милозвучну заслужила, а не від попа Івана, як Ви, напевно, думали. Інакше її називають Чорна гора (2020,5 м)-третя за висотою після Говерли і гори Бребенескул. Хоч маршрут довгий, потребує добрих сил і здоров’я, та кожен ,хто її відвідав не може натішитися побаченим і відчутим. Останній крутий підйом гора, ніби спеціально приготувала для випробування. Нарешті дібравшись десь так за годин 5-6,можете добряче перепочити, дослідити родзинку на вершині-україно-польську обсерваторію «Білий слон», яка зараз відбудовується. «В 1936 році Міністерство військово-повітряної оборони Польщі почало зведення будівлі (до 1939 року ця локація належала сусідній державі). Тільки уявіть − всі будматеріали підвозили з смт. Ворохта на конях, несли в руках, ба навіть на спинах. Дорога, що вела до високогір’я, була збудована також з нуля. Масштабність та продуманість проекту вражає в ті часи своїм розмахом. Тут була створена система опалювання та підведений водогін, щоб науковці змогли працювати в обсерваторії протягом цілого року. Це особливо важливо, беручи до уваги, що інколи температура на вершині може опускатись до -40 °C. Урочисте відкриття обсерваторії на горі Піп Іван відбулось 29 липня 1938 року, на той момент вона називалась не «Білий Слон», а «Астрономічно-метеорологічна обсерваторія імені маршала Юзефа Пілсудського. «В ній нараховувалось 43 кімнати, 57 вікон, серед яких був конференц-зал, акумуляторна, котельня, їдальня, кабінети, складські приміщення та жилі зони для персоналу. Будівля була майже на самозабезпеченні – працівники самі випікалии тут хлібо-булочні вироби, а запаси їжі поновляли два рази на рік. Передача повідомлень в околиці зазвичай відбувалась завдяки спеціально навченим собакам. Піп Іван мав також свій загін рятувальників та КПП. Ця обсерваторія займала 2-ге місце у Європі та 6 на світовому рівні за своїм значенням. Ключовим обладнанням наукової бази був потужний астрограф з 33-сантиметровим об’єктивом родом з Единбургу, Шотландія.»-цитуємо із інтернет джерел. Дізнаєтеся ще багато цікавого від провідника-гіда. Наприклад, чому обсерваторія називається «Білий слон»? Бажаємо щасливого повернення. Назад завжди йдеться швидше.

Все почалося із приємного хобі збирати штопори для відкорковування пляшок і перетворилося на власну справу, яка дає свої прибутки. Здавалося, що колекцію не можливо створити, щоб відкрити музей. Та ні-можливо! Її власник так захопився, що потрапив не в одну грошову аферу. Сьогодні Його ексклюзивна скарбничка нараховує більше 600 одиниць-різного дизайну і конфігурації. Особливо вражає-найбільший. Та фішка музею ще й тому, що він є справжнім дегустаційним залом, а сам власник професійний сомельє .Вина і настоянки власного виробництва будемо смакувати з насолодою, причащаючись ще й карпатськими сирами. Тут у продажі є своя продукція: чаї, сушені гриби і напої, які варто спробувати.

Гуцули мають дуже великий хист і вміння заробляти гроші, тобто в одній половині хати живуть ,а в іншій-музей. До такого завітаємо сьогодні-відомого на весь світ. Музей «Анничка»-де знімався одноіменний фільм про події життя і побут гуцулів, їхню газдивку, музику, пісні, танці, вбрання, як люди жили, чим займалися, як працювали. Кадри фільму повертають нас в важке минуле під час Великої Вітчизняної війни. Іван Гаврилюк і Іван Миколайчук, відомі актори, танцювали тут, на подвір’ї, гуцульський танець «Аркан». Відбувалося весільне дійство теж тут. А мешканці цієї хати на час зйомок  ставали професійними акторами. Навіть стайня з худобою уважилася в кадрі. Сьогодні музей живе спогадами тих часів, яскраво переповідаючи усю правду туристам. Запрошує на ще один незабутній кадр у колоритних гуцульських костюмах, який увійде у ваше власне кіно.

Браво, маестро! Це ж треба так, ТЕНДІТНІЙ ПАНЯНЦІ, віртуозно доносити неймовірні мелодії глядачу, ще й так майстерно вести програму і розважати гостей! Скількома музичними інструментами володіє-не порахувати. На нас очікує феєричне свято, піднесено- забавне, емоційно-багате!