«Від Драгобрату до Солотвино- через центр Європи»

Вау!-захоплено кричатиме вся група, бо тільки тут неосяжна краса заставляє крутися вашу голову, як сова, на 360 градусів, щоб не пропустити жодної крапельки дивовижного гірського світу. А може й від того, що кожен камінчик, камінь чи камінець підкидатиме у транспорті до даху, а «доларові повороти», як американські гірки, вибиватимуть рівновагу з під п’ятої точки. Вже весело! Без позитиву, без бажання в гори не вирушайте. Хто буде тягнути Вас на своїх плечах? Гірська пригода розпочалася тільки ми щойно пересіли у спецтранспорт-надійний, всепрохідний, а головне-безпечний. Перша наша зупинка біля височенної складчастої стіни, яка іменується СКЕЛЕЮ ВІРНОСТІ. Гуцули в ревності справжні терористи, бо перевіряли своїх коханих, йдучи на весняно-літній період в гори випасати худобу, в жорстокий спосіб. Як саме? Скидали із скелі. Якщо повезло вижити-жінка була безмежно вірна, якщо ні-значить крутила шури-мури з чужим любасом. Легенда чи правда? Звісно, правда.
Та якщо б гуцул ,повернувшись з полонини, попив водички з ДЖЕРЕЛА ПРОЩЕННЯ то й жінка була би жива, стіл для коханого накрила, а вночі приголубила, по голівці погладила. Поп’ємо тої цілющої води і ми, абись те були добрими ,хоч до рани прикладай.

Дуже рекомендуємо пересісти на підйомники, щоб помилуватися урочищем біля гори Стіг-тут народився Драгобрат, як гірський курорт. Влітку і взимку, навесні і восени ЙОГО краса дивує, вражає і надихає. Ген над головою пропливатимуть білі перини хмар, під ногами яскравими фарбами виблискують на сонці шпилясті дахи відпочинкових комплексів, пасуться корови, баламкаючи дзвоником, довжелезно-широченний трав’яний коврик м’яко вистелив схили…Якщо фоткаєту усю цю красу- не впустіть з рук телефон, бо не знайдемо.
«Драгобрате!-дорогий брате, вже зараз потаємною частинкою своєї душі розумію, що стаєш ти для мене близьким і рідним.»-така думка зароджується у Вас в голові? Вгадали? А до родичів – приїждають в гості, повертаються рано чи пізно.

Попереду ще великий шмат дороги, тому хтось добре придумав, облаштувавши на верху колибу. Звісно, не без вигоди собі, але і для добра туристів. Буваючи в будь-якому регіоні нашої країни, чи то у інших землях, завжди пробуйте місцеву кухню. Гуцули дуже смачно готують! Бануш, грибна юшка, бограч, палагінти з різними начинками, кремзлики по-гуцульськи, росівниця, киселиця, гуцульський борщ з білим буряком…-вибирайте до смаку. Наливочка для хоробрості і щоб не залягло!

Набралися життєвої сили у колибі і гайда Свидовецьким хребтом! Та не пішки, їдемо! Зупинемося милуватися і вчимося розрізняти Велику Близницю і Малу Близницю, які дуже схожі між собою. Бо на північ від меншої вершини красується Драгобрат. Провідники, які ведуть маршрутом із села Кваси кажуть, що Близниць є три, повторюючи нам ,щоб не забули: «так,
так-три!» Близниця розташована в Свидовецькому заповідному масиві – природоохоронній території, що є частиною Карпатського біосферного заповідника. Тут же, на вершинах, знаходиться ботанічна пам’ятка природи, яка називається “Скелі Близниці”.
Якщо підкорите Близницю, то з її вершини відкривається неймовірний краєвид на Чорногірський гірський масив- гори Говерла і Петрос здається дуже близько. Хочете побачити квітку едельвейс ,яка росте високо в горах, підкоряйте Близницю. Маємо розповісти про ще одну унікальну диковинку: Близниця і Стіг з’єднані між собою природною перемичкою. Кажуть ,що Стуг (так називають вершину місцеві мешканці) однією ногою стоїть у Румунії, бо південна частина гори знаходиться за кордоном. Ще два близнюки- гори Жандарми оберігають спокій Карпати, на крутих схилах яких сніг лежить аж до кінця травня.
Навчимо робити фотки в обіймах гір, тим більше загадати найзаповітніше бажання маємо між одноіменними горам, бо впевнені-воно здійсниться.

У їхню дзеркальну поверхню заглядає небо і сонце, місяць і зорі, любуючись своєю красою з висоти .Довго милуюються ними туристи, дивуються, як на такій висоті втримують свої берегові кордони і глибину, звідки наповнюються кришталево-чистою водою. Ворожеска-бо «Вороже» та й ще глибоке, глибина озера подекуди сягає 4.5 метрів. Ніколи не пірнайте з розгону у нього. На дні де-не-де лежать валуни, та й вода тут влітку не прогрівається вище 12 градусів тепла. Ось, що можна зробити- приїхати з палатками, розкинути наметове містечко, якщо ви з друзями і насолоджуватися відпочинком у дружній компанії серед мальовничої природи.

У кінці нашого маршруту на висоті 1577 м.н.р.м. зустрічатиме нас Герешаска, а може Догяска?-бо знаходиться озеро біля підніжжя одноіменної гори. Воно мілке,1,2 метра, і теж непривітно холодне. Та хіба це спинить сміливців? Спробувати і відчути його на дотик люблять мужчини, вихваляючись натренованим торсом. Площа більша гектара дозволяє плавати по водній гладі навіть каноє. Розказуємо те ,що бачили! Довкола озера велика відпочинкова зона: сиди ,споглядай, милуйся! У сезон чорниць можете назбирати тут повне відро карпатської вітамінної ягоди.
Наперед не хочемо переповідати історії і легенди пов’язані з озерами .А вони про кохання, любощі і переплетені долі.

Тут, біля Герешаски, наш провідник Іван разом з дружиною приготують нам смачнющий бограч, якщо не пошкодуєте коштів віддячити. На живому вогні, у чавунному казані, із м’яса баранчика, що випасався на Карпатських еко-травах. А із солоденького- фірмовий домашній сирник! Мм!-пальчики оближемо.

З 36-метрової висоти стрімко біжить кришталево-чистий Труфанець, спочатку три кілометри горами.230 метрів своєї доріжки вирішив заховати під землею. А понад 5 каскадів виставив розкішно на показ, ніби дорогоцінну колекцію – всім, хто є поціновувачем вишуканої краси. Вода молочно-білого кольору , немов фата нареченої, спадає додолу .Названий в честь річки, на якій знаходиться, а річку нарекли іменем відомої особистості цього краю на прізвище Труфан. Впадає водоспад в Чорну Тису. Його прогавити ніяк не можливо, бо шум потужного дива чути здалеку і знаходиться він біля самісінької дороги. Водоспад довго не відпускає кожного туриста, запрошуючи зробити і йому світлину напам’ять.

Що крок то знахідка! Та ще й не яка- будь, а лікувально-оздоровча «квасна вода». Так називають мінеральну воду місцеві мешканці села Кваси. В Квасах знаходиться санаторій “Гірська тиса”, відомий своєю лікувальною базою. Тут лікують захворювання опорно-рухового апарату і периферичної нервової системи. Миш’яковисті хлоридно-гідрокарбонатно-натрієві мінеральні ванни використовують для зовнішнього застосування. Звичайно, що випивши ковточок, не позбудешся усіх недуг, та як тут не зупинитися і не скоштувати на смак буркутської води. «Поляна Квасова», «Лужанська», «Свалява»-це води карпатських буркутів, які купляємо в магазині. Хто проживає тут-повезло, пий скільки влізе!

Варто кожному туристу зупинитися на перетині шляхів, де українська земля є Європейським вектором. Де саме?
У селі Ділове, там встановлено знак, на якому латиною написано “Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним приладом, виготовленим в Австро-Угорщині, за шкалою мередіанів та паралелей, встановлений центр Європи. Рік 1887.”
Та і колиба -музей здивує виставкою експонатів, а яку смакоту тут готують .

Перевірено досвідом, не треба доведень ,бо приймається як аксіома: Солотвинські озера і грязі мають цілющі властивості, оздоровлюють і ОМОЛОДЖУЮТЬ. Тут останнє слово має вагоміше значення, ніж попередні. Не треба платити великі гроші у косметичних кабінетах із крутими рекламними вивісками, колоти ботокс, чи робити дороговартісні процедури. Купайтеся, мастіть усе тіло грязями, відпочивайте-результат незабариться. Спробуйте солетерапію на глибині трьохсот метрів за допомогою мікроклімату копалень. Позбудетеся артриту, ревматизму, екземи, туберкульозу, астми, псоріазу і алергії, залежності від погодніх умов .
Відпочинок тут відкриє Вам ще одну яскраву здравницю в Україні і ми будемо втішені, що зробило крок назустріч не тільки до ваших відпочинкових вподобань, а й підказали те джерельце, звідки черпатимете силу на щодень.

Якщо ніхто не носить вас на руках ,а вам цього дуже хочеться, то озеро Кунігунда не відкаже вам у задоволенні і впевнено потримає на своїх водних долонях. Подумайте чому?
Хто така Кунігунда, звідки вона у наших краях?
Дружина київського князя Ярополка дорогою в Київ зупинялася у цій місцині, насолоджуючись купанням в солоному озері і відпочинком. Угорську царицю Кунігунде настільки приємно вражали гірські краєвиди, чисте повітря, що і досі її присутність залишилася у його назві.
Цікаво, що дана водойма штучного походження.
На місці озера знаходилася соляна шахта. За помилки одного робітника на копальні прогримів вибух, який призвів до її просідання. Нішу, що утворилася поступово заповнювала вода, як наслідок маємо одне з найкрасивіших озер України.
Глибина озера близько – 1-8 м, площа поверхні – 800 м², концетрація солей – 146-150‰, підвищена концентрація іонів брому. Берег і дно вкриті шаром лікувальної грязі аспідо-чорного кольору.
Якщо матимете бажання-дослідіть острів, що зручно вмостився на водах озера.

Солотвинський солерудник — одне з найстаріших підприємств Закарпаття. Родовище експлуатується з часів Римської імперії. А 239 років тому, в 1778-му, тут, на шахті «Крістіна», почалося промислове добування солі. Всього на родовищі пройдено дев’ять шахт. Коли землі Карпат перейшли у володіння Угорщини, стали широко відомі не через свої озера, а як важливий центр видобування солі. За відсутності залізниць сіль сплавляли по Тисі на плотах, торгуючи з країнами Європи. Були часи, коли біле золото вартувало більше жовтого золота, бо за 1 кг солі можна було виміняти 6-8 мішків пшениці. Праця виснажливо-важка і небезпечна, без вихідних і перепочинку. Працювали в основному кріпаки і в’язні. Саме на тут солекопи стали на захист своїх прав та страйками й протестами вибили тверду платню, надбавки на свята та виплати родинам, члени яких померли в копальнях. Бунти й протести в Солотвині стали чи не першими в Європі виступами працівників за свої права. Сьогодні побачити знаряддя праці та дізнатись більше про видобуток солі можна в Музеї солекопалень.

Один із найвищий перевалів в Українських Карпатах, з неймовірним видом на Говерлу, Петрос та Свидовецький хребет. Увінчаний великим символом України-дерев’яним тризубом. Тут зробимо останній незабутній штрих у мальовничій картині подорожі.

Поруч сувенірний ринок, переповнений багатством гуцульських виробів. Нехай ваша колекція вражень поповниться вишуканим експонатом-спогадом.